Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції та реальних змін майнового стану платника податків досліджуються у сукупності фізичні, технічні та технологічні можливості платника податку (контрагента) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, наявність відповідних дозвільних документів, необхідних для ведення певного виду господарської діяльності тощо). Товарно-транспортна накладна — це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363). Враховуючи вище викладене, складена у випадках, передбачених законодавством, товарно-транспортна накладна: підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів; є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів. У разі отримання товару в інший спосіб для підтвердження факту реальності здійснення господарської операції у платника податків повинні бути наявні інші первинні документи, що свідчать про транспортування товару до місця призначення. Щодо права на податковий кредит, то суми ПДВ відносяться до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених і зареєстрованих в ЄРПН особою (платником ПДВ), яка постачає товари/послуги, на особу, якій постачаються такі товари/послуги, за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання
Податковим кодексом України (далі – ПКУ) передбачені норми, які надають право платнику подати свої заперечення до акту перевірки у випадку, коли він незгідний із висновками акту перевірки.
Податковим кодексом України (далі – ПКУ) передбачені норми, які надають право платнику подати свої заперечення до акту перевірки у випадку, коли він незгідний із висновками акту перевірки. Слід зазначити, що на даний час згідно із внесеними до ПКУ змінами строк на подання заперечень на акт перевірки становить 10 робочих днів з наступного дня від дня одержання такого акту, водночас збільшено й строк протягом якого податковий орган може прийняти ППР – 15 робочих днів з наступного дня від дня вручення акту перевірки, при цьому передбачено, що при наявності заперечень платника на акт перевірки ППР складається протягом 3 робочих днів від дня розгляду заперечень (до яких можуть бути наданні також додаткові документи, які не були враховані під час перевірки) і за умови надання (або надсилання) такої відповіді платнику. Отже, виконання повноважень податкового органу на складання ППР повинна передусім здійснюватися із забезпеченням можливості для реалізації права платника на подання заперечень до акту перевірки. Так, у справі № 826/16001/15 суд 1-ої інстанції під час прийняття рішення у цій справі зробив висновок про наявність підстав для визнання протиправними ППР та їх скасування, зумовлених прийняттям оскаржуваних ППР до закінчення строку надання заперечень на акт перевірки, тобто має місце порушення права платника на подання таких заперечень, а отже ППР є передчасними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства. Суди апеляційної і касаційної інстанцій погодилися із висновками суду першої інстанції щодо відсутності можливості у позивача подати заперечення на висновки акту перевірки та прийняття спірних рішень податковим органом до спливу строку подачі позивачем заперечень на висновки акту перевірки. А відтак ППР були прийняті з порушенням встановлених правил та процедур, оскільки прийняті передчасно - без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень, що є передумовою прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим вони є такими, що прийняті з порушенням закону, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню, як передчасно прийняті. Таким чином, враховуючи внесені змін до норм ПКУ щодо строків на подання заперечень і прийняття ППР, а також вищевказані висновки судових рішень, рекомендуємо платникам при оскарженні ППР в адміністративному чи судовому порядку перевіряти дотримання податковим органом строку складання ППР та забезпечення можливості для реалізації права на подання платником заперечень на акт перевірки, що у свою чергу може слугувати однією із підстав для їх оскарження та скасування у зв’язку з неправомірними діями податкового органу.
Ризики фіктивності операцій платника
Згідно з Методичними рекомендаціями для формування доказової бази щодо нереальності здійснених платником податків господарських операцій існують критерії (ознаки), що свідчать про ризики фіктивності операцій платника. Критерій перший: операції щодо товару, який незаконно легалізовано, визнаються безтоварними незалежно від віддаленості такого платника податків у ланцюжку продажів від первинного продавця. Критерій другий: продавець не належить (згідно з податковою, фінансовою та статистичною звітністю, єдиним реєстром податкових накладних) до суб’єктів сфери матеріального виробництва та економічної діяльності з виробництва відповідного товару. Наприклад, серед видів діяльності платника податків відповідно до КВЕД-2010, зафіксованих в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не вказані відповідні коди виробника, він не придбав товар, що продається (це має бути відображено в реєстрі податкових накладних). Отже, такий товар платник продати не міг, бо не може підтвердити його придбання, тому, відповідно, операція є нереальною. Критерій третій: підприємство не подавало податкову звітність або не сплачувало податки. Критерій четвертий: податкові накладні (розрахунки коригування) не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН). Критерій п’ятий: платник податків відсутній за місцезнаходженням, у нього немає нерухомого майна за місцезнаходженням (не зареєстровано право оренди такого майна), допускалася неодноразова зміна його місцезнаходження. Критерій шостий: відсутні матеріально-технічні можливості для виробництва, навантаження, тимчасового зберігання відповідного обсягу товару в обмежені проміжки часу і відсутні дані, що підтверджують придбання послуг з транспортування. Критерій сьомий: незначна кількість працівників (від 1 до 5). Критерій восьмий: наявність ознак фіктивності, зокрема, кримінального провадження та вироків за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Критерій дев’ятий: відмова посадових осіб платника податків від допуску до проведення перевірки (за відсутності обґрунтованих підстав для не допуску). Водночас платник податків повинен пам’ятати, що правила допуску до перевірки регламентуються ст. 82 Податкового кодексу України, згідно з якою посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення перевірки за умови пред’явлення (або надіслання) таких документів: – направлення на проведення перевірки, у якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка її проводитиме; – копії наказу про проведення перевірки, у якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування платника податку, який перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Направлення та наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; – службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред’явлення (або не надіслання) платнику податків цих документів або пред’явлення документів, що оформлені з порушенням, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Критерій десятий: наявність у податковій накладній помилки в коді товару. Критерій одинадцятий: не укладення договору в письмовій формі. Критерій дванадцятий: відсутність первинних документів, не підтвердження їхніх даних документами податкової звітності; відсутність окремих обов’язкових реквізитів у первинних документах. У разі відсутності (неправильного заповнення) будь-якого з обов’язкових реквізитів первинний документ може бути визнаний нікчемним, а операція – такою, що документально не підтверджена, а отже, не відбувалась. Критерій тринадцятий: почеркознавчою експертизою підтверджено факт не підписання первинного документа особою, зазначеною в його реквізитах. Критерій чотирнадцятий: відсутність документів про підтвердження відповідності продукції: сертифікатів якості, походження, технічних умов тощо. Критерій п’ятнадцятий: відсутність у продавців товару ліцензій і дозволів на відповідну діяльність. Під час перевірки наявність будь-якого або декількох з наведених вище критеріїв для податківців є підставою для висновків про безтоварність господарської операції платника податків та його контрагента. Наявність у платника податків окремих критеріїв, які визначені ДФС як підстава для висновків про нереальність господарської операції, не є однозначним свідченням про ризик для платника втратити податковий кредит і податкові витрати.
Погашення податкового боргу, проблемні питання
Погашення податкового боргу, проблемні питання. Чи підлягає списанню заборгованість платника податків по ЄСВ? Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема у разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску. Строк давності щодо стягнення сум недоїмки по ЄСВ, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Які терміни списання «безнадійного» податкового боргу? Списання здійснюється щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Яка передбачена відповідальність, якщо СГ своєчасно не сплачує розстрочені суми податкового боргу (грошових зобов’язань)? У разі, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу, то договори про розстрочення можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу. З дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України. Які документи необхідно представити платником податків для прийняття рішення про списання «безнадійного» податкового боргу, що виникли унаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин)? У разі, якщо борг платника податків виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), платник податків звертається до територіального органу ДФС за місцем обліку «безнадійного» податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним, а саме: - висновки торгово-промислової палати України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; - висновки уповноважених органів іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; - рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років; - рішеннями обласних рад - у випадках, встановлених ПКУ; - висновками інших органів, уповноважених згідно з законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини. До якого органу ДФС необхідно звертатись платнику податків для отримання розстрочки податкового зобов’язання або боргу? Для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу ДФС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: - переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; - аналізу фінансового стану; - графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; - розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу.
Строк проведення камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації ПН/РК: позиція судів
Строк проведення камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації ПН/РК: позиція судів. Податковим органом була проведена камеральна перевірка платника ПДВ. Під час такої перевірки було встановлено порушення платником ПДВ термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року. Отже, на підставі акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ. Платник ПДВ звернувся до суду. Так, суд першої інстанції визнав: у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до штрафних санкцій, оскільки не був розроблений порядок їх застосування; камеральна перевірка проведена податковим органом з порушенням встановлених строків та з порушенням предметності перевірки. Термін реєстрації податкових накладних не є тим об’єктом, який підлягає вивченню податковим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив. Рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано порушенням норм матеріального права судом першої інстанції та невідповідністю висновків фактичним обставинам справи. Далі справа потрапила до касаційного суду. При цьому Верховний Суд дійшов таких висновків: враховуючи наявність факту порушення платником ПДВ термінів реєстрації податкових накладних, складених після 1 жовтня 2015 року, контролерами правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до п. 1201.1 ПКУ, оскільки така відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій передбачена ПКУ; предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН. Проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень ст. 102 ПКУ, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних. Отже, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що строки, зазначені п. 200.10 ПКУ, (30 к.дн.) стосуються перевірки даних, зазначених у податкових деклараціях, а в даному випадку перевірка проводилась з приводу дотримання граничних строків реєстрації податкових накладних. Камеральна перевірка з таких питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо розстрочення/відстрочення виконання судового рішення
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 листопада 2018 року по справі № 2а-25767/10/0570, адміністративне провадження №К/9901/40938/18 в якому зазначено, що розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (що врегульоване КАС України) за своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПКУ, оскільки у першому випадку відстрочується/розстрочується саме виконання судового рішення, а не сплата грошового зобов'язання/податкового боргу, вказані процедури реалізуються різними суб'єктами (відповідно судами та контролюючими органами) та за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою сторін, виконавця або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення грошового зобов'язання/податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПКУ); до того ж розстрочення/відстрочення виконання судового рішення є безоплатним, на відміну від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПКУ. Тобто, Верховний суд вважає, що інститути розстрочення і відстрочення виконання судового рішення та розстрочення і відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків мають різну правову природу та не можуть ототожнюватись. 05 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в рамках справи № 826/17341/14, адміністративне провадження №К/9901/5574/18 досліджував аналогічне питання. Суд вказав, що відповідно до підпункту 16.1.4 ПКУ платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з підпунктом 14.1.175 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Пунктом 38.1 ПКУ визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до підпункту 20.1.34 ПКУ контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95- 99 ПКУ. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення податкового боргу. Так, згідно з пунктом 95.1 ПКУ контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За змістом пункту 95.3 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Водночас порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків передбачений у статті 100 ПКУ. Крім того, 27 червня 2018 року в межах справи № 813/8842/13-а, адміністративне провадження №К/9901/37941/18 Верховний Суд вважає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. У зв'язку із вищенаведеним слід зазначити, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу. Пунктом 5.2 ПКУ передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування. Отже, приписи статті 100 ПКУ, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, є спеціальними нормами щодо визначення доказів, які є підставою для відстрочення податкового боргу (пункт 100.5 ПКУ) та порядку погашення податкового боргу (пункт 100.7 ПКУ). Аналізуючи зміст цієї норми у контексті застосування статті 95 ПКУ суд зазначає, що розстрочення, відстрочення податкового боргу не є окремим способом погашення податкового боргу, а є лише перенесенням строків сплати платником податків податкового боргу, не змінюючи його правової природи. Відтак розстрочення, відстрочення податкового боргу не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення податкового боргу за умови доведення обставин, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання та наявності податкового боргу.
ДФС України було розроблено методичні рекомендації про виявлення «безтоварних» операцій
ДФС України було розроблено методичні рекомендації про виявлення «безтоварних» операцій, які викладені у листі ДФС від 16.05.2016 року № 16872/7/99-99-14-02-02-17, які зводяться до кількох наступних моментів, при наявності яких ДФС робить висновки про безтоварність операції: Операції по товару, який незаконно легалізований, визнаються безтоварними, незалежно від віддаленості такого платника податків у ланцюжку продажів від первинного продавця такого товару; Продавець не належить (згідно з податковою, фінансовою та статистичною звітністю, єдиному реєстру податкових накладних) до суб'єктів сфери матеріального виробництва та економічної діяльності до виробництва відповідного товару. Іншими словами, податківці вважають, що якщо у вашого контрагента в КВЕД не вказані відповідні коди виробника, ним не була здійснена покупка товару, що продається (що має бути відображено в реєстрі податкових накладних), то такий товар контрагент вам продати не міг, відповідно операція не була реальною; Вашим контрагентом не направлялась податкова звітність або не були сплачені податки; Податкові накладні були не зареєстровані в ЄРПН; Платник податків відсутній за місцезнаходженням, у нього відсутнє нерухоме майно за місцезнаходженням (не зареєстровано право оренди такого майна), допускалася неодноразова зміна місцезнаходження такого платника податків; Відсутні матеріально-технічні можливості для виробництва, навантаження, тимчасового зберігання відповідного обсягу товару в обмежені проміжки часу і відсутні дані, що підтверджують придбання послуг з транспортування; Незначна кількість працівників (від 1 до 5); Наявність ознак фіктивності, зокрема, кримінального провадження та вироків по ст. 205 КК; Відмова посадових осіб від допуску до проведення перевірки; Наявність в податковій накладній помилки в коді товару; Не укладення договору в письмовій формі; Відсутність договору, первинних документів, не підтвердження їх даних документами податкової звітності; Відсутність обов'язкових реквізитів в первинних документах; Експертизою підтверджено факт не підписання первинного документа особою, зазначеною в його реквізитах; Відсутність документів про підтвердження відповідності продукції; Відсутність у продавців товару ліцензій і дозволів на відповідну діяльність. Як вбачається зазначені критерії є досить формальними, тобто наявність будь-якого з них для податківців вже є підставою для висновків про безтоварність господарської операції платника податків та його контрагента. І для податкової вже не важливі первинні документи платника податків, головне, що є формальні підстави визнавати операцію не реальною. Однак головним критерієм є не думка ДФС з цього приводу, а думка судової гілки влади, яка досить виразно тлумачить майже всі критерії, зазначені в Методичних рекомендаціях ДФС, а саме, практично повністю нівелює 14 з 16 таких критеріїв. Прикладом є рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року у справі № 805/4194/18-а. Рішення повністю відповідає практиці адміністративних судів у таких справах. Суть справи полягала у тому, що ДФС не визнавала операції позивача з декількома контрагентами, виходячи з припущень про їх не реальність, які були викликані низкою моментів, що прямо випливають із критеріїв не реальності операцій, викладених у Методичних рекомендаціях ДФС. Суд, оцінивши доводи сторін, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення - скасуванню, виходячи з таких обставин. Суд вказав, що податкове законодавство регламентує отримання податкової інформації на предмет документального підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами. Така інформація може бути отримана в ході зустрічної звірки або документальної перевірки платника податків. При цьому орган ДФС не надав суду доказів проведення звірок або перевірок платника податків чи його контрагента. Наявність податкової інформації у ДФС про відсутність матеріально-технічної бази у контрагента, відсутність його за місцезнаходженням, недопущення ревізорів до перевірки не може свідчити про безтоварність операцій, оскільки безпосередньо не стосуються позивача. Про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчать первинні документи, надані суду, а також документи, які свідчать про використання товару в своїй господарській діяльності (документи про постановку на бухоблік, списання з обліку та ін.). Висновки про те, що контрагенти позивача не могли здійснювати визначену в договорі діяльність у зв'язку з відсутністю матеріально-технічної бази та персоналу, спростовуються наявністю у них Ліцензій на здійснення певної господарської діяльності, що підтверджує наявність у підприємства технічних, технологічних можливостей і персоналу для здійснення ліцензійної діяльності , оскільки Ліцензія видається тільки при наявності відповідних можливостей. Наявність кримінального провадження за ст. 205 КК (Фіктивне підприємництво) стосовно контрагентів саме по собі не свідчить про фіктивність операції, оскільки суду не було надано вирок, який набрав законної сили, який би свідчив про наявність змови між посадовими особами позивача та контрагента про проведення фіктивної операції. Сам по собі Акт перевірки не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження відповідними доказами, а лише на основі припущень суб'єкта владних повноважень. Висновок про те, що операція не була здійснена на підставі помилок в ТТН не може прийматися судом до уваги, виходячи з того, що податковим законодавством не передбачено обов'язкове зберігання ТТН для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення на витрати вартості придбаних позивачем ТМЦ. Дефектність ТТН може свідчити лише про недотримання правил перевезення товару автомобільним транспортом, що не пов'язано з виконанням вимог податкового законодавства, тобто позивач не обмежений у праві на формування витрат при реальності господарської операції. Крім того, ПКУ не містить норм, відповідно до яких виходило б, що наявність документів про перевезення, або наявність таких документів, але складених з помилками, позбавляє права на отримання податкового кредиту у складі вартості такого товару. Навпаки, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, яка складена відповідно до закону. Наявність або відсутність окремих документів, а також помилок в їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух товару, зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Надання податковому органу документів, які передбачені законодавством, для підтвердження податкової вигоди, є підставою для її визнання, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості, що містяться у відповідних документах, є неповними, не вірогідними або суперечливими, є наслідком укладення нікчемних угод. За умови недоведеності податковим органом наявності замкненого кола засобів, яке могло б свідчити про узгодженість дій позивача і його контрагентів, для одержання неправомірної податкової вигоди, позивач не може нести негативні наслідки внаслідок дій інших осіб, які перебувають поза межами його впливу. Відповідно до ст. 16 ПКУ навіть за умови порушення попередніми постачальниками в ланцюгу постачання товару податкового законодавства, дані обставини несуть негативні наслідки тільки для таких постачальників і не впливають на право платника податків, який сплатив ПДВ у ціні товару, на податковий кредит. Тобто залучення позивача до відповідальності за діяння, вчинене іншою особою, не допускається. При цьому Суд послався на відому справу Європейського суду з прав людини («БулвесАД проти Болгарії). Таким чином, як
Покрокова інструкція як зареєструвати ТОВ у Харкові
ТОВ - товариство з обмеженою відповідальністю - засноване однією або більше особами товариство, статутний капітал якого (може бути від 1 грн. ліміту не має), поділений на частини; учасники товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю організації, у межах вартості своїх вкладів. Суб'єктами реєстрації юридичних осіб виступають державні реєстратори, нотаріуси та акредитовані суб'єкти. Для створення товариства з обмеженою відповідальністю Вам потрібно буде пройти відповідну процедуру державної реєстрації, що складається з 10 кроків КРОК 1. Вибрати спосіб реєстрації ТОВ На сьогодні подання документів на реєстрацію ТОВ можливе у двох формах: У паперовій (при цьому державна реєстрація проводиться за принципом "локальної" екстериторіальності, тобто незалежно від місця знаходження майбутньої юридичної особи, але винятково в межах областей та міста Києва); В електронній (при цьому державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження майбутньої юридичної особи в межах України, але після отримання електронно-цифрового підпису, через портал електронних сервісів). Стати власником ТОВ можна трьома способами: Самостійно підготувати всі документи та подати їх на реєстрацію Звернутися до юристів, які підготують і подадуть документи на реєстрацію Купити готове ТОВ Для того щоб Вам було простіше орієнтуватися між цими варіантами, ми склали для вас таку таблицю з плюсами та мінусами кожного варіанта: Дія Плюси Мінуси Самостійна реєстрація ТОВ Досвід підготовки установчих документів та реєстрації ТОВ Економія на послугах юристів. Ризик отримання відмови в реєстрації ТОВ. Імовірність упустити важливий елемент безпеки компанії. Реєстрація ТОВ за допомогою юристів Виявлення потенційної загрози на етапі формування бізнес-ідеї. Компанію зареєстровано з урахуванням виявлення загроз. Додаткові витрати. Купівля готового ТОВ Можна починати працювати вже наступного дня. Компанія може бути з "історією" (наприклад, для участі в тендері). Ризик купити проблемне ТОВ (з боргами або з темною разовою угодою) Крок 2. Обрати найменування ТОВ ТОВ повинно мати повне найменування українською мовою та додатково може мати, за наявності, найменування англійською мовою. Також, крім повного найменування, ТОВ може мати скорочене найменування. При написанні найменування ТОВ використовуються: Букви українського алфавіту - у разі написання найменування українською мовою; Букви латинського алфавіту - при написанні найменування англійською мовою; Розділові знаки та символи: лапки, крапка, кома, двокрапка, дужки, апостроф, дефіс, тире, коса риска, знак оклику, знак питання, номер, плюс, знак рівності, зірочка, эт комерційна (@). Цифри: арабські та римські. Використання інших символів, розділових знаків у найменуванні юридичної особи не допускається. У найменуванні юридичних осіб забороняється використовувати: Повне або скорочене найменування державних органів чи органів місцевого самоврядування, або похідні від цих найменувань, або історичні державні найменування, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України, - у найменуваннях юридичних осіб приватного права; Символіку комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, заборона використання яких установлена Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"; Терміни, абревіатури, похідні терміни, заборона використання яких передбачена законом. В окремих випадках закони встановлюють необхідність утримання у фірмовому найменуванні на його діяльність (наприклад, найменування банку повинно містити слово "банк", а так само вказівку на організаційно-правову форму банку). Крок 3. Вибрати адресу ТОВ Перед реєстрацією необхідно визначитися з місцезнаходженням ТОВ Визначити місцезнаходження можна трьома способами: зняти/орендувати офіс; купити адресу в кампанії, що надає юридичні адреси для реєстрації на них ТОВ із поштово-секретарським обслуговуванням; зареєструвати ТОВ на домашню адресу. В момент реєстрації у вас ніхто не вимагатиме (більше того, на сьогоднішній день і не мають права вимагати) підтвердження місцезнаходження майбутньої юридичної особи. Ні, якщо Ви плануєте орендувати або купити адресу, обов'язково перевірте її на предмет масової реєстрації юридичних осіб. Реєстрація ТОВ на домашню адресу - не найкращий варіант. Крок 4. Визначитися з видами діяльності Під час реєстрації ТОВ і формування кращого для підприємства переліку видів діяльності згідно з КВЕД слід включати по можливості максимум реальних видів діяльності із зазначених у статуті. За загальною практикою до Заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи вносять 5-6 кодів видів діяльності, на законодавчому рівні обмеження відсутні. Тож Ви можете внести як актуальні коди діяльності, так і ті, що плануєте колись у майбутньому, при цьому обрати один із кодів КВЕД як основний (за яким очікуєте отримання основного доходу), а решта будуть додатковими. Наявність декількох кодів не зобов'язує вас вести за ними діяльність. Поставтеся уважно до підбору кодів, оскільки органи податкової служби під час проведення документальних перевірок на підприємствах висловлюють думку про те, що валові витрати за видами діяльності, які не зазначені у видах діяльності, внесених до інформації про юридичну особу, не включаються до декларації з податку на прибуток. Тому під час реєстрації компанії та формування кращого для підприємства переліку видів діяльності згідно з КВЕД слід враховувати позицію податкової. Крок 5. Визначитися з розмірами статутного капіталу ТОВ Мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ на сьогодні законодавчо не визначений. Строк внесення статутного капіталу - до закінчення першого року з дня державної реєстрації ТОВ. Статутний капітал можна формувати грошима, цінними паперами, іншими речами або майновими чи іншими відчужуваними правами, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника ТОВ здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, установлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Якщо засновників у ТОВ буде декілька, наприклад, двоє, то рекомендуємо уникати розподілу часток 50 на 50, щоб у майбутньому унеможливити вірогідність блокування роботи компанії, або, наприклад, якщо планується троє засновників, то рекомендуємо уникати розподілу часток у рівній частці на трьох, тому що частка кожного учасника буде 33,333 (3), а їхня загальна сума не дасть 100%. Крок 6. Підготувати рішення засновників про створення юридичної особи Необхідно провести загальні збори засновників ТОВ, обговорити на них такий перелік питань: затвердити найменування ТОВ (повне, скорочене, іншими мовами); зазначити адресу місця знаходження ТОВ; визначити розмір статутного капіталу і способи його внесення та оплати; затвердити статут ТОВ; призначити на посаду керівника; призначити відповідального за державну реєстрацію ТОВ. З кожного питання необхідно провести голосування, при цьому голосування має бути одноголосним. За результатами зборів учасники зборів підписують протокол зборів, по одному примірнику кожному учаснику, один примірник для ТОВ і один примірник для реєструвального органу. Крок 7. Підготувати договір про створення ТОВ Договір про створення ТОВ не є установчим документом і може не піддаватися на реєстрацію ТОВ, хоч і укладається в письмовій формі. Він необхідний, коли ТОВ створюється двома і більше особами, для встановлення взаємовідносин між ними щодо створення товариства, умов здійснення спільної діяльності,
8 важливих дій під час податкової перевірки
Насамперед, що потрібно зробити - вивчення рішення податкової про проведення виїзної перевірки вашого підприємства. Виникають ситуації, коли компанію відвідують несправжні інспектори. Тому потрібно доручити співробітнику, відповідальному за взаємодію з контролерами, переписати дані інспекторів. Він повинен зателефонувати в податкову, і там уточнити - чи дійсно заплановано перевірку і чи такі співробітники числяться в штаті. Також ці заходи рекомендують і самі співробітники ДФС. Але не слід перешкоджати відвідуванню території для офіційного доступу податківців. Коли інспектори прийшли в компанію, потрібно спільно зі своїм головним бухгалтером або юристом ознайомитися зі списком податків за період, що підлягають перевірці. Слід нагадати, що податкова перевірка можлива тільки за останні 3 роки. Підготуйте спеціальне приміщення для інспекторів. Не завжди виїзна податкова перевірка буде на об'єкті платника податків. Слід підготувати інспекторам окреме приміщення, обмеживши при цьому доступ до оригіналів і виключивши спілкування з рядовими працівниками компанії. Щоб не було розбіжностей з інспекторами, після надходження інформації про плановану виїзну перевірку, на розгляд інспекції слід одразу надіслати лист із зазначенням місця проведення. Дотримуйтесь строків подання документів. Дата початку виїзної перевірки - день винесення відповідного рішення податкової інспекції. Далі про нього співробітник податкової повинен повідомити директора (або ж представника компанії за довіреністю) про таке рішення під розписку. Зазвичай разом із цим рішенням вручається також вимога компанії надати копії документів. Отже, у інспекторів є право в перший день вимагати оригінали. Але справедливості заради скажемо, що вони не завжди вдаються до таких заходів. У підприємства за законодавством є 10 днів для підготовки копій потрібної документації. Проінструктуйте співробітників, як потрібно поводитися під час перевірки. Основне завдання працівників під час перевірки - не нашкодити. Їх слід проінспектувати - точно слідувати вказівкам головного бухгалтера та уникати розмов з інспекторами. Спілкуватися з контролерами повинен призначений вами співробітник з достатніми навичками і досвідом - як правило, вибір робиться на користь головного бухгалтера. Усім топ-менеджерам, особливо тим, хто працює у філіях, потрібно донести: вони повинні будуть надати необхідні документи без зайвих погоджень одразу ж на першу вимогу головбуха. Переконайтеся, що в архіві є всі оригінали, а в оригіналах - усі підписи. Досить поширеними є ситуації, коли працівники передають до бухгалтерії копії, обіцяючи принести оригінали пізніше. У результаті бухгалтерії доводиться вести облік господарської операції без наявності оригіналу, що суперечить законодавству. Минає час, змінюються співробітники, але оригінали так і не передаються. Такі порушення виявляються практично за результатами кожної перевірки, тому обов'язково потрібно контролювати наявність оригіналів у бухгалтерії, а також зазначення всіх необхідних підписів і реквізитів на місці. Адже практика підтверджує поширеність проблеми у вигляді відсутності підписів посадових осіб. Віддаючи документи, видаліть із них зайві позначки. Бухгалтери під час роботи з документами нерідко залишають різні помітки на оригіналі олівцем. Через певні позначки інспектори можуть порахувати - підприємство не володіло належною обачністю під час угоди, що провокує певні претензії з їхнього боку. іксуйте в реєстрах, які документи Ви передаєте перевіряючим. Рекомендується зазначати в реєстрах подання всіх документів - включно з оригіналами та копіями. Складаються реєстри у 2 примірниках, повинні обов'язково завірятися підписи з боку того, хто здає і приймає. Це розпорядження в присутності інспекторів потрібно віддати головбуху. Завдяки цьому компанія виграє час і вдасться зрозуміти, що потрібно податківцям. Слід перевірити архіви - якщо виникнуть складнощі в пошуку довільного документа, потрібно внести відповідні зміни до свого порядку зберігання. Групуйте документи в архівах за роками, а не за контрагентами. Декому здається, що не може бути нічого простішого для забезпечення збереження документів - достатньо підшити їх у папку і зберігати. Але проводиться перевірка за певні періоди - якщо групуєте договори не за роками, а за контрагентами, знадобляться додаткові витрати часу для пошуку, та й співробітника доведеться відволікати від прямих обов'язків.
Бухгалтерський облік згідно зі стандартами Європейського союзу
Не так давно в бухгалтерському обліку України відбулася низка змін. З метою удосконалення норм національного законодавства, підвищення рівня прозорості фінансової звітності, поліпшення інвестиційного клімату в країні, було прийнято рішення запровадити перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ). Таким чином, було прийнято низку наступних змін, а саме: Удосконалення порядку застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності та уточнення вимог на складання фінансової звітності. Введення нових термінів, таких як: "Доходи", "витрати", "звіт про управління", "таксономія фінансової звітності"; Уточнення періоду подання проміжної звітності; Подання звітності про управління, крім малих компаній і мікропідприємств; Удосконалення порядку надання та оприлюднення фінансової звітності в електронному форматі, а також відповідно до закону "Про доступ до публічної інформації" надавати копії звітності на вимогу трудового колективу, фізичних та юридичних осіб. Підприємства повинні будуть розкривати звітність, згідно з певними видами діяльності. Встановлення нового порядку визнання та оцінки деяких видів доходів, витрат, активів і зобов'язань. Зміни в подачі консолідованої фінансової звітності. Материнські компанії зобов'язані будуть подавати такий вид звітності або за міжнародними стандартами, або за національними, звільняються від подачі такого виду звітності тільки мікро- і малі підприємства. Також поняття "дочірні підприємства" буде замінено на "контрольовані" підприємства. Згідно з європейським класифікатором підприємства будуть ділитися, залежно від їхніх розмірів, на мікропідприємства, малі, середні та великі підприємства. Підприємства, які розробляють лісові ресурси та надра, компанії-оператори трубопроводів з постачання газу, нафти, а також хімічних продуктів, повинні будуть подавати "звіти про платежі на користь держави". Такі види змін у Законі "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулюють окремі питання у складанні фінансової звітності. Так само, у перспективі розглядають зміну про публічне розкриття інформації щодо нарахування та сплати податків на прибуток в окремому звіті. Згідно з цією зміною такий вид звітності складатимуть підприємства, які мають оборот понад 750 млн. євро. Деякі пункти закону почнуть діяти вже з 1 січня 2018 року, решта ж з 2019 року. Таким чином компанії України мають бути готові до нових змін щодо складання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку.