Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції та реальних змін майнового стану платника податків досліджуються у сукупності фізичні, технічні та технологічні можливості платника податку (контрагента) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, наявність відповідних дозвільних документів, необхідних для ведення певного виду господарської діяльності тощо). Товарно-транспортна накладна — це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363). Враховуючи вище викладене, складена у випадках, передбачених законодавством, товарно-транспортна накладна: підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів; є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів. У разі отримання товару в інший спосіб для підтвердження факту реальності здійснення господарської операції у платника податків повинні бути наявні інші первинні документи, що свідчать про транспортування товару до місця призначення. Щодо права на податковий кредит, то суми ПДВ відносяться до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених і зареєстрованих в ЄРПН особою (платником ПДВ), яка постачає товари/послуги, на особу, якій постачаються такі товари/послуги, за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання
Податковим кодексом України (далі – ПКУ) передбачені норми, які надають право платнику подати свої заперечення до акту перевірки у випадку, коли він незгідний із висновками акту перевірки.
Податковим кодексом України (далі – ПКУ) передбачені норми, які надають право платнику подати свої заперечення до акту перевірки у випадку, коли він незгідний із висновками акту перевірки. Слід зазначити, що на даний час згідно із внесеними до ПКУ змінами строк на подання заперечень на акт перевірки становить 10 робочих днів з наступного дня від дня одержання такого акту, водночас збільшено й строк протягом якого податковий орган може прийняти ППР – 15 робочих днів з наступного дня від дня вручення акту перевірки, при цьому передбачено, що при наявності заперечень платника на акт перевірки ППР складається протягом 3 робочих днів від дня розгляду заперечень (до яких можуть бути наданні також додаткові документи, які не були враховані під час перевірки) і за умови надання (або надсилання) такої відповіді платнику. Отже, виконання повноважень податкового органу на складання ППР повинна передусім здійснюватися із забезпеченням можливості для реалізації права платника на подання заперечень до акту перевірки. Так, у справі № 826/16001/15 суд 1-ої інстанції під час прийняття рішення у цій справі зробив висновок про наявність підстав для визнання протиправними ППР та їх скасування, зумовлених прийняттям оскаржуваних ППР до закінчення строку надання заперечень на акт перевірки, тобто має місце порушення права платника на подання таких заперечень, а отже ППР є передчасними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства. Суди апеляційної і касаційної інстанцій погодилися із висновками суду першої інстанції щодо відсутності можливості у позивача подати заперечення на висновки акту перевірки та прийняття спірних рішень податковим органом до спливу строку подачі позивачем заперечень на висновки акту перевірки. А відтак ППР були прийняті з порушенням встановлених правил та процедур, оскільки прийняті передчасно - без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень, що є передумовою прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим вони є такими, що прийняті з порушенням закону, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню, як передчасно прийняті. Таким чином, враховуючи внесені змін до норм ПКУ щодо строків на подання заперечень і прийняття ППР, а також вищевказані висновки судових рішень, рекомендуємо платникам при оскарженні ППР в адміністративному чи судовому порядку перевіряти дотримання податковим органом строку складання ППР та забезпечення можливості для реалізації права на подання платником заперечень на акт перевірки, що у свою чергу може слугувати однією із підстав для їх оскарження та скасування у зв’язку з неправомірними діями податкового органу.
Ризики фіктивності операцій платника
Згідно з Методичними рекомендаціями для формування доказової бази щодо нереальності здійснених платником податків господарських операцій існують критерії (ознаки), що свідчать про ризики фіктивності операцій платника. Критерій перший: операції щодо товару, який незаконно легалізовано, визнаються безтоварними незалежно від віддаленості такого платника податків у ланцюжку продажів від первинного продавця. Критерій другий: продавець не належить (згідно з податковою, фінансовою та статистичною звітністю, єдиним реєстром податкових накладних) до суб’єктів сфери матеріального виробництва та економічної діяльності з виробництва відповідного товару. Наприклад, серед видів діяльності платника податків відповідно до КВЕД-2010, зафіксованих в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не вказані відповідні коди виробника, він не придбав товар, що продається (це має бути відображено в реєстрі податкових накладних). Отже, такий товар платник продати не міг, бо не може підтвердити його придбання, тому, відповідно, операція є нереальною. Критерій третій: підприємство не подавало податкову звітність або не сплачувало податки. Критерій четвертий: податкові накладні (розрахунки коригування) не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН). Критерій п’ятий: платник податків відсутній за місцезнаходженням, у нього немає нерухомого майна за місцезнаходженням (не зареєстровано право оренди такого майна), допускалася неодноразова зміна його місцезнаходження. Критерій шостий: відсутні матеріально-технічні можливості для виробництва, навантаження, тимчасового зберігання відповідного обсягу товару в обмежені проміжки часу і відсутні дані, що підтверджують придбання послуг з транспортування. Критерій сьомий: незначна кількість працівників (від 1 до 5). Критерій восьмий: наявність ознак фіктивності, зокрема, кримінального провадження та вироків за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Критерій дев’ятий: відмова посадових осіб платника податків від допуску до проведення перевірки (за відсутності обґрунтованих підстав для не допуску). Водночас платник податків повинен пам’ятати, що правила допуску до перевірки регламентуються ст. 82 Податкового кодексу України, згідно з якою посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення перевірки за умови пред’явлення (або надіслання) таких документів: – направлення на проведення перевірки, у якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка її проводитиме; – копії наказу про проведення перевірки, у якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування платника податку, який перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Направлення та наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; – службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред’явлення (або не надіслання) платнику податків цих документів або пред’явлення документів, що оформлені з порушенням, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Критерій десятий: наявність у податковій накладній помилки в коді товару. Критерій одинадцятий: не укладення договору в письмовій формі. Критерій дванадцятий: відсутність первинних документів, не підтвердження їхніх даних документами податкової звітності; відсутність окремих обов’язкових реквізитів у первинних документах. У разі відсутності (неправильного заповнення) будь-якого з обов’язкових реквізитів первинний документ може бути визнаний нікчемним, а операція – такою, що документально не підтверджена, а отже, не відбувалась. Критерій тринадцятий: почеркознавчою експертизою підтверджено факт не підписання первинного документа особою, зазначеною в його реквізитах. Критерій чотирнадцятий: відсутність документів про підтвердження відповідності продукції: сертифікатів якості, походження, технічних умов тощо. Критерій п’ятнадцятий: відсутність у продавців товару ліцензій і дозволів на відповідну діяльність. Під час перевірки наявність будь-якого або декількох з наведених вище критеріїв для податківців є підставою для висновків про безтоварність господарської операції платника податків та його контрагента. Наявність у платника податків окремих критеріїв, які визначені ДФС як підстава для висновків про нереальність господарської операції, не є однозначним свідченням про ризик для платника втратити податковий кредит і податкові витрати.
Погашення податкового боргу, проблемні питання
Погашення податкового боргу, проблемні питання. Чи підлягає списанню заборгованість платника податків по ЄСВ? Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема у разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску. Строк давності щодо стягнення сум недоїмки по ЄСВ, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Які терміни списання «безнадійного» податкового боргу? Списання здійснюється щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Яка передбачена відповідальність, якщо СГ своєчасно не сплачує розстрочені суми податкового боргу (грошових зобов’язань)? У разі, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу, то договори про розстрочення можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу. З дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України. Які документи необхідно представити платником податків для прийняття рішення про списання «безнадійного» податкового боргу, що виникли унаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин)? У разі, якщо борг платника податків виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), платник податків звертається до територіального органу ДФС за місцем обліку «безнадійного» податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним, а саме: - висновки торгово-промислової палати України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; - висновки уповноважених органів іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; - рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років; - рішеннями обласних рад - у випадках, встановлених ПКУ; - висновками інших органів, уповноважених згідно з законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини. До якого органу ДФС необхідно звертатись платнику податків для отримання розстрочки податкового зобов’язання або боргу? Для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу ДФС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: - переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; - аналізу фінансового стану; - графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; - розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу.
Строк проведення камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації ПН/РК: позиція судів
Строк проведення камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації ПН/РК: позиція судів. Податковим органом була проведена камеральна перевірка платника ПДВ. Під час такої перевірки було встановлено порушення платником ПДВ термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року. Отже, на підставі акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ. Платник ПДВ звернувся до суду. Так, суд першої інстанції визнав: у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до штрафних санкцій, оскільки не був розроблений порядок їх застосування; камеральна перевірка проведена податковим органом з порушенням встановлених строків та з порушенням предметності перевірки. Термін реєстрації податкових накладних не є тим об’єктом, який підлягає вивченню податковим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив. Рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано порушенням норм матеріального права судом першої інстанції та невідповідністю висновків фактичним обставинам справи. Далі справа потрапила до касаційного суду. При цьому Верховний Суд дійшов таких висновків: враховуючи наявність факту порушення платником ПДВ термінів реєстрації податкових накладних, складених після 1 жовтня 2015 року, контролерами правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до п. 1201.1 ПКУ, оскільки така відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій передбачена ПКУ; предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН. Проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень ст. 102 ПКУ, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних. Отже, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що строки, зазначені п. 200.10 ПКУ, (30 к.дн.) стосуються перевірки даних, зазначених у податкових деклараціях, а в даному випадку перевірка проводилась з приводу дотримання граничних строків реєстрації податкових накладних. Камеральна перевірка з таких питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо розстрочення/відстрочення виконання судового рішення
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 листопада 2018 року по справі № 2а-25767/10/0570, адміністративне провадження №К/9901/40938/18 в якому зазначено, що розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (що врегульоване КАС України) за своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПКУ, оскільки у першому випадку відстрочується/розстрочується саме виконання судового рішення, а не сплата грошового зобов'язання/податкового боргу, вказані процедури реалізуються різними суб'єктами (відповідно судами та контролюючими органами) та за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою сторін, виконавця або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення грошового зобов'язання/податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПКУ); до того ж розстрочення/відстрочення виконання судового рішення є безоплатним, на відміну від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПКУ. Тобто, Верховний суд вважає, що інститути розстрочення і відстрочення виконання судового рішення та розстрочення і відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків мають різну правову природу та не можуть ототожнюватись. 05 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в рамках справи № 826/17341/14, адміністративне провадження №К/9901/5574/18 досліджував аналогічне питання. Суд вказав, що відповідно до підпункту 16.1.4 ПКУ платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з підпунктом 14.1.175 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Пунктом 38.1 ПКУ визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до підпункту 20.1.34 ПКУ контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95- 99 ПКУ. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення податкового боргу. Так, згідно з пунктом 95.1 ПКУ контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За змістом пункту 95.3 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Водночас порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків передбачений у статті 100 ПКУ. Крім того, 27 червня 2018 року в межах справи № 813/8842/13-а, адміністративне провадження №К/9901/37941/18 Верховний Суд вважає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. У зв'язку із вищенаведеним слід зазначити, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу. Пунктом 5.2 ПКУ передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування. Отже, приписи статті 100 ПКУ, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, є спеціальними нормами щодо визначення доказів, які є підставою для відстрочення податкового боргу (пункт 100.5 ПКУ) та порядку погашення податкового боргу (пункт 100.7 ПКУ). Аналізуючи зміст цієї норми у контексті застосування статті 95 ПКУ суд зазначає, що розстрочення, відстрочення податкового боргу не є окремим способом погашення податкового боргу, а є лише перенесенням строків сплати платником податків податкового боргу, не змінюючи його правової природи. Відтак розстрочення, відстрочення податкового боргу не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення податкового боргу за умови доведення обставин, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання та наявності податкового боргу.
ДФС України було розроблено методичні рекомендації про виявлення «безтоварних» операцій
ДФС України було розроблено методичні рекомендації про виявлення «безтоварних» операцій, які викладені у листі ДФС від 16.05.2016 року № 16872/7/99-99-14-02-02-17, які зводяться до кількох наступних моментів, при наявності яких ДФС робить висновки про безтоварність операції: Операції по товару, який незаконно легалізований, визнаються безтоварними, незалежно від віддаленості такого платника податків у ланцюжку продажів від первинного продавця такого товару; Продавець не належить (згідно з податковою, фінансовою та статистичною звітністю, єдиному реєстру податкових накладних) до суб'єктів сфери матеріального виробництва та економічної діяльності до виробництва відповідного товару. Іншими словами, податківці вважають, що якщо у вашого контрагента в КВЕД не вказані відповідні коди виробника, ним не була здійснена покупка товару, що продається (що має бути відображено в реєстрі податкових накладних), то такий товар контрагент вам продати не міг, відповідно операція не була реальною; Вашим контрагентом не направлялась податкова звітність або не були сплачені податки; Податкові накладні були не зареєстровані в ЄРПН; Платник податків відсутній за місцезнаходженням, у нього відсутнє нерухоме майно за місцезнаходженням (не зареєстровано право оренди такого майна), допускалася неодноразова зміна місцезнаходження такого платника податків; Відсутні матеріально-технічні можливості для виробництва, навантаження, тимчасового зберігання відповідного обсягу товару в обмежені проміжки часу і відсутні дані, що підтверджують придбання послуг з транспортування; Незначна кількість працівників (від 1 до 5); Наявність ознак фіктивності, зокрема, кримінального провадження та вироків по ст. 205 КК; Відмова посадових осіб від допуску до проведення перевірки; Наявність в податковій накладній помилки в коді товару; Не укладення договору в письмовій формі; Відсутність договору, первинних документів, не підтвердження їх даних документами податкової звітності; Відсутність обов'язкових реквізитів в первинних документах; Експертизою підтверджено факт не підписання первинного документа особою, зазначеною в його реквізитах; Відсутність документів про підтвердження відповідності продукції; Відсутність у продавців товару ліцензій і дозволів на відповідну діяльність. Як вбачається зазначені критерії є досить формальними, тобто наявність будь-якого з них для податківців вже є підставою для висновків про безтоварність господарської операції платника податків та його контрагента. І для податкової вже не важливі первинні документи платника податків, головне, що є формальні підстави визнавати операцію не реальною. Однак головним критерієм є не думка ДФС з цього приводу, а думка судової гілки влади, яка досить виразно тлумачить майже всі критерії, зазначені в Методичних рекомендаціях ДФС, а саме, практично повністю нівелює 14 з 16 таких критеріїв. Прикладом є рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року у справі № 805/4194/18-а. Рішення повністю відповідає практиці адміністративних судів у таких справах. Суть справи полягала у тому, що ДФС не визнавала операції позивача з декількома контрагентами, виходячи з припущень про їх не реальність, які були викликані низкою моментів, що прямо випливають із критеріїв не реальності операцій, викладених у Методичних рекомендаціях ДФС. Суд, оцінивши доводи сторін, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення - скасуванню, виходячи з таких обставин. Суд вказав, що податкове законодавство регламентує отримання податкової інформації на предмет документального підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами. Така інформація може бути отримана в ході зустрічної звірки або документальної перевірки платника податків. При цьому орган ДФС не надав суду доказів проведення звірок або перевірок платника податків чи його контрагента. Наявність податкової інформації у ДФС про відсутність матеріально-технічної бази у контрагента, відсутність його за місцезнаходженням, недопущення ревізорів до перевірки не може свідчити про безтоварність операцій, оскільки безпосередньо не стосуються позивача. Про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчать первинні документи, надані суду, а також документи, які свідчать про використання товару в своїй господарській діяльності (документи про постановку на бухоблік, списання з обліку та ін.). Висновки про те, що контрагенти позивача не могли здійснювати визначену в договорі діяльність у зв'язку з відсутністю матеріально-технічної бази та персоналу, спростовуються наявністю у них Ліцензій на здійснення певної господарської діяльності, що підтверджує наявність у підприємства технічних, технологічних можливостей і персоналу для здійснення ліцензійної діяльності , оскільки Ліцензія видається тільки при наявності відповідних можливостей. Наявність кримінального провадження за ст. 205 КК (Фіктивне підприємництво) стосовно контрагентів саме по собі не свідчить про фіктивність операції, оскільки суду не було надано вирок, який набрав законної сили, який би свідчив про наявність змови між посадовими особами позивача та контрагента про проведення фіктивної операції. Сам по собі Акт перевірки не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження відповідними доказами, а лише на основі припущень суб'єкта владних повноважень. Висновок про те, що операція не була здійснена на підставі помилок в ТТН не може прийматися судом до уваги, виходячи з того, що податковим законодавством не передбачено обов'язкове зберігання ТТН для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення на витрати вартості придбаних позивачем ТМЦ. Дефектність ТТН може свідчити лише про недотримання правил перевезення товару автомобільним транспортом, що не пов'язано з виконанням вимог податкового законодавства, тобто позивач не обмежений у праві на формування витрат при реальності господарської операції. Крім того, ПКУ не містить норм, відповідно до яких виходило б, що наявність документів про перевезення, або наявність таких документів, але складених з помилками, позбавляє права на отримання податкового кредиту у складі вартості такого товару. Навпаки, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, яка складена відповідно до закону. Наявність або відсутність окремих документів, а також помилок в їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух товару, зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Надання податковому органу документів, які передбачені законодавством, для підтвердження податкової вигоди, є підставою для її визнання, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості, що містяться у відповідних документах, є неповними, не вірогідними або суперечливими, є наслідком укладення нікчемних угод. За умови недоведеності податковим органом наявності замкненого кола засобів, яке могло б свідчити про узгодженість дій позивача і його контрагентів, для одержання неправомірної податкової вигоди, позивач не може нести негативні наслідки внаслідок дій інших осіб, які перебувають поза межами його впливу. Відповідно до ст. 16 ПКУ навіть за умови порушення попередніми постачальниками в ланцюгу постачання товару податкового законодавства, дані обставини несуть негативні наслідки тільки для таких постачальників і не впливають на право платника податків, який сплатив ПДВ у ціні товару, на податковий кредит. Тобто залучення позивача до відповідальності за діяння, вчинене іншою особою, не допускається. При цьому Суд послався на відому справу Європейського суду з прав людини («БулвесАД проти Болгарії). Таким чином, як
Президент Петр Порошенко внес в Верховную Раду проект Закона "О налоге на выведенный капитал".
Президент Петр Порошенко внес в Верховную Раду проект Закона "О налоге на выведенный капитал". По словам Президента, "это честно по отношению к государству, честно по отношению к налогоплательщикам, тем больше, что при экономическом росте растут и показатели прибыли". Порошенко отметил, что для ввода данного закона сделал большую работу. "На каждой международной встрече, особенно с теми странами, где закон о выведенном капитале работает. Очень длинная была дискуссия, начиная от президента Эстонии и завершая другими лидерами" - сказал он. "Это неправда, когда принятие данного закона уменьшает бюджетные поступления. И когда вам с ссылкой на Эстонию говорят, что мы потеряли... я вам говорю, что я готова идти на любые форумы, для меня Украина не является пустым звуком и я готова защищать ваш закон о налоге на выведенный капитал", - процитировал Порошенко президента Эстонии Керсті Кальюлайд. "Я ей верю", - прибавил он. Однако, МВФ настойчиво рекомендовал Администрации президента не вносить на рассмотрение Верховной рады законопроект о замене налога на прибыль налогом на выведенный капитал. МВФ излагает серьезную обеспокоенность по поводу потерь доходов государственного бюджета. Раньше уже сообщалось, что президент Порошенко отложил представление законопроекта о налоге на выведенный капитал в парламент через позицию международных партнеров. При этом в мае 2018 года председатель парламентского комитета по вопросам налоговой и таможенной политики Нина Южаніна заявила, что причиной блокирования МВФ налога на выведенный капитал являются недостатки работы исполнительной ветки власти. Президент в свою очередь отметил, что принятие закона не повлечет конфликта из МВФ, так как в самом тексте законопроекта будут предусмотрены обязательные компенсаторы потенциальных потерь для бюджета. Налог на выведенный капитал предусматривает, что бизнесу не нужно платить 20ержаві, а можно вложить эти деньги в развитие своей компании. Для иностранных инвесторов это значит, что налоговая ставка будет фиксирована - 15тоді как сейчас налоговую нагрузку на компании может представлять к 25Є основанию допускать, что налог на выведенный капитал в первые два года принесет в бюджет меньше, чем налог на прибыль, но на третий год поступления резко вырастут, перекрывая недобор первых годов, давая при этом близко 7ВП, вместо нынешних 2-3.
Украина упростила процедуру регистрации ФЛП для иностранцев
Теперь иностранцы смогут беспрепятственно открывать ЧП в Украине, что положительно повлияет на отрасль, сделает страну более открытой для ведения бизнеса гражданами других стран. До сих пор в Украине существовали ограничения, которые значительно усложняли сотрудничество украинских компаний с иностранцами как с физическими лицами-предпринимателями. Теперь зарегистрировать ФЛП иностранцу в Украине будет проще. До сих пор для того, чтобы предприятие имело возможность заключить договора с иностранцем-предпринимателем (например, разработчиком программного обеспечения из другой страны), необходимы два условия: иностранец должен находиться в Украине на законных основаниях и быть зарегистрированным как физическое лицо-предприниматель в Украине. Теперь для регистрации иностранцам не требуется вид на жительство, а адрес местонахождения может быть подтвержден другими документами. Это может быть, скажем, договор аренды недвижимости, находящейся в Украине. Это существенно упрощает сотрудничество украинских компаний с иностранными гражданами как с ФОПами.
Пошаговая инструкция как зарегистрировать ООО в Харькове
ООО - общество с ограниченной ответственностью - учрежденное одним или более лицами общество, уставной капитал которого (может быть от 1 грн лимита не имеет), разделён на части; участники общества не отвечают по его обязательствам и несут риск убытков, связанных с деятельностью организации, в пределах стоимости своих вкладов. Субъектами регистрации юридических лиц выступают государственные регистраторы, нотариусы и аккредитованные субъекты. Для создания общества с ограниченной ответственностью Вам потребуется пройти соответствующую процедуру государственной регистрации, состоящую из 10 шагов ШАГ 1. Выбрать способ регистрации ООО На сегодняшний день подача документов на регистрацию ООО возможна в двух формах: В бумажной (при этом государственная регистрация проводится по принципу «локальной» экстерриториальности, то есть независимо от места нахождения будущего юридического лица, но исключительно пределах областей и города Киева); В электронной (при этом государственная регистрация проводится независимо от места нахождения будущего юридического лица в пределах Украины, но после получения электронно-цифровой подписи, через портал электронных сервисов). Стать собственником ООО можно тремя способами: Самостоятельно подготовить все документы и подать их на регистрацию Обратиться к юристам, которые подготовят и подадут документы на регистрацию Купить готовое ООО Для того, чтобы Вам было проще ориентироваться между этими вариантами, мы составили для вас следующую таблицу с плюсами и минусами каждого варианта: Действие Плюсы Минусы Самостоятельная регистрация ООО Опыт подготовки учредительных документов и регистрации ООО Экономия на услугах юристов. Риск получения отказа в регистрации ООО. Вероятность упустить важный элемент безопасности компании. Регистрация ООО с помощью юристов Выявлены потенциальные угрозы на этапе формирования бизнес-идеи. Компания зарегистрирована с учетом выявления угроз. Дополнительные расходы. Покупка готового ООО Можно начинать работать уже на следующий день. Компания может быть с "историей" (например, для участия в тендере). Риск купить проблемное ООО (с долгами либо с тёмной разовой сделкой) Шаг 2. Выбрать наименование ООО ООО должно иметь полное наименование на украинском языке и дополнительно может иметь, при наличии, наименование на английском языке. Также, кроме полного наименования, ООО может иметь сокращенное наименование. При написании наименования ООО используются: Буквы украинского алфавита - при написании наименования украинском языке; Буквы латинского алфавита - при написании наименования на английском языке; Знаки препинания и символы: кавычки, точка, запятая, двоеточие, скобки, апостроф, дефис, тире, косая черта, восклицательный знак, знак вопроса, номер, плюс, знак равенства, звездочка, эт коммерческая (@). Цифры: арабские и римские. Использование других символов, знаков препинания в наименовании юридического лица не допускается. В наименовании юридических лиц запрещается использовать: Полное или сокращенное наименование государственных органов или органов местного самоуправления, или производные от этих наименований, или исторические государственные наименования, перечень которых устанавливает Кабинет Министров Украины, - в наименованиях юридических лиц частного права; Символику коммунистического и / или национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов, запрет использования которых установлен Законом Украины «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрет пропаганды их символики»; Сроки, аббревиатуры, производные сроки, запрет использования которых предусмотрен законом. В отдельных случаях законы устанавливают необходимость содержания в фирменном наименовании на его деятельность (например, наименование банка должно содержать слово "банк", а так же указание на организационно-правовую форму банка). Шаг 3. Выбрать адрес ООО Перед регистрацией необходимо определиться с местонахождением ООО Определить местонахождение можно тремя способами 1. снять/арендовать офис, 2. купить адрес у кампании, предоставляющей юридические адреса для регистрации на них ООО с почтово-секретарским обслуживанием; 3. зарегистрировать ООО на домашний адрес. в момент регистрации у вас никто не потребует (более тот, на сегодняшний день и не имеют права требовать) Подтверждение местонахождения будущего юридического лица, Ни если Вы планируете арендовать или либо купить адрес обязательно проверьте его на предмет массовой регистрации юридических лиц, регистрация ООО на домашний адрес - не самый лучший вариант. Шаг 4. Определиться с видами деятельности При регистрации ООО и формировании предпочтительного для предприятия перечня видов деятельности согласно КВЭД следует включать по возможности максимум реальных видов деятельности из указанных в уставе. По общей практике в Заявление о государственной регистрации создания юридического лица вносят 5-6 кодов видов деятельности, на законодательном уровне ограничения отсутствуют. Поэтому Вы можете внести как актуальные коды деятельности, так и планируемые когда-либо в будущем, при этом выбрать один из кодов КВЭД в качестве основного (по которому ожидаете получение основного дохода), а остальные будут дополнительными. Наличие нескольких кодов не обязывает вас вести по ним деятельность. Отнеситесь внимательно к подбору кодов, так как органы налоговой службы при проведении документальных проверок на предприятиях высказывают мнение о том, что валовые расходы по видам деятельности, не указанным в видах деятельности, внесенных в информацию о юридическом лице, не включаются в декларацию по налогу на прибыль. Поэтому при регистрации компании и формировании предпочтительного для предприятия перечня видов деятельности согласно КВЭД следует учитывать позицию налоговой. Шаг 5. Определиться с размерами уставного капитала ООО Минимальный размер уставного капитала ООО на сегодняшний день законодательно не определен. Срок внесения уставного капитала - до окончания первого года с дня государственной регистрации ООО. Уставный капитал можно формировать деньгами, ценными бумагами, другими вещами или имущественными или другими отчуждаемыми правами, имеющими денежную оценку, если иное не установлено законом. Денежная оценка вклада участника ООО осуществляется по соглашению участников общества, а в случаях, установленных законом, она подлежит независимой экспертной проверке. Если учредителей в ООО будет несколько, например, двое, то рекомендуем избегать распределения долей 50 на 50, чтобы в будущем исключить вероятность блокировки работы компании, или, например, если планируется трое учредителей, то рекомендуем избегать распределения долей в равной части на троих, так как доля каждого участника будет 33,333 (3), а их общая сумма не даст 100%. Шаг 6. Подготовить решение учредителей о создании юридического лица Необходимо провести общее собрание учредителей ООО, обсудить на них следующий перечень вопросов: утвердить наименование ООО (полное, сокращённое, на других языках); указать адрес места нахождения ООО; определить размер уставного капитала и способы его вноса и оплаты; утвердить устав ООО; назначить на должность руководителя; назначить ответственного за государственную регистрацию ООО. По каждому вопросу необходимо провести голосование, при этом голосование должно быть единогласным. По результатам собрания участниками собрания подписывается протокол собрания, по одному экземпляру каждому участнику, один экземпляр для ООО и один экземпляр для регистрирующего органа. Шаг 7. Подготовить договор о создании ООО Договор о создании ООО не является учредительным документом и может не поддаваться на регистрацию ООО, хоть и заключается в письменной форме. Он необходим, когда ООО создаётся двумя и более лицами, для установления